|
Справа № 761/6591/13-ц
Провадження №2/761/4100/2013
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Кравець Д.І.,
при секретарі Костюковій М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про стягнення суми вкладу та процентів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та просив стягнути на його користь заборгованість за Договором банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В № 003353 у розмірі 139 298 грн. 50 коп., з яких: 135 881 грн. 00 коп. - сума вкладу та 3 417 грн. 50 коп. - відсотки по вкладу.
Позов мотивовано тим, що 13 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір банківського вкладу з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В № 003353 (надалі - Договір). На виконання умов Договору відповідач прийняв від позивача грошові кошти у сумі 17 000 доларів 00 центів США, що в гривневому еквіваленті становило 135 881 грн. 00 коп., а відповідач, в свою чергу, видав позивачу сертифікат серії В № 003353 від 13 вересня 2012 року, в якому було зазначено дату вимоги внесених позивачем коштів - 13 грудня 2012 року, номінал сертифіката 17 000 доларів 00 центів США, з відсотковою ставкою 10,2 % річних.
13 грудня 2012 року позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату належних їй грошових коштів, але відповідач кошти позивачу не повернув. 14 грудня 2012 року позивач отримала від відповідача лист, в якому зазначалось, що відповідно до рішення Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного Банку України № 906 від 23 листопада 2012 року у відповідача проводиться позапланова перевірка на термін до 24 грудня 2012 року.
Також, 28 січня 2013 року позивач повторно звернулась до відповідача з письмовою заявою про виплату коштів по Договору, термін повернення яких настав 13 грудня 2012 року. Проте, 28 січня 2013 року позивач отримала відповідь відповідача, в якій останній вказував, що 20 грудня 2012 року на підставі постанови Правління Національного банку України відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 грудня 2012 року прийнято рішення № 33 щодо запровадження тимчасової адміністрації строком на три місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року. Таким чином, відповідачем було знову відмовлено позивачу у виплаті належних йому коштів по Договору.
На підставі зазначеного, позивач вважає, що дані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права і суперечать чинному законодавству України, а тому позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив.
Враховуючи наявність заяви позивача про розгляд справи у його відсутність, а також відсутність підстав для відкладення розгляду справи, регламентованих ч. 1 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, у судовому засіданні встановлено, що 13 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено Договір банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В № 003353 (а.с. 4-5). Згідно умов п.п. 1.1, 1.2 та 2.1 Договору відповідач зобов'язався здійснити розміщення сертифікату строком зберігання до 13 грудня 2012 року шляхом залучення на відкритому позивачу рахунку для обліку розміщених ощадних (депозитних) сертифікатів № 3320 8 78, особовий рахунок № ОЩ1683 суму вкладу, а позивач, в свою чергу, зобов'язався внести (переказати) 13 вересня 2012 року грошові кошти у готівковій або безготівковій формі у розмірі 17 000 доларів 00 центів США. За використання коштів, розміщених на рахунку для обліку розміщених ощадних (депозитних) сертифікатів позивача, відповідач зобов'язався щомісячно нараховувати проценти на суму вкладу з розрахунку 10,2 % річних.
Також, згідно п.п. 3.1.5 Договору при закінченні строку зберігання вкладу відповідач зобов'язаний повернути позивачу вклад та суму нарахованих процентів.
На виконання умов Договору 13 вересня 2012 року позивач вніс вклад у розмірі 17 000 доларів 00 центів США, про що свідчить квитанція № САSH_4281 (а.с. 6). Крім того, дані дії позивача, також підтверджуються Актом прийому-передачі ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника до Договору (а.с. 5) та самим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника Серії В № 003353, який було передано відповідачем позивачу відповідно до п. 1.3 Договору (а.с. 7).
Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за Договором. Разом з тим, відповідач вклад у строки, визначені Договором не повернув.
Позивач після закінчення строку дії Договору неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернення вкладу та відсотків по ньому (а.с. 8, 10). Проте, відповідач умови Договору не виконав, вклад та проценти не повернув, посилаючись у своїй письмовій відповіді на те, що 20 грудня 2012 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 грудня 2012 року № 548 відповідача віднесено до категорії неплатоспроможних та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20 грудня 2012 року прийнято рішення № 33 відносно введення тимчасової адміністрації строком на три місяці з 21 грудня 2012 року по 20 березня 2013 року (а.с. 11).
Разом з тим, відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно із ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Крім того, у відповідності до вимог ст. 1065 ЦК України ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіката) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банком виплачується сума вкладу та проценти, які виплачуються за вкладами на вимогу, якщо умовами сертифіката не встановлений інший розмір процентів.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач свої зобов'язання по поверненню вкладу з нарахованими процентами у строки, встановлені у Договорі, не виконав, що знайшло своє підтвердження при розгляді справи, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми вкладу у розмірі 17 000 доларів 00 центів США, що еквівалентно за курсом НБУ 135 881 грн. 00 коп., з нарахованими відсотками у розмірі 3 417 грн. 50 коп., а разом у сумі 139 298 грн. 50 коп., що підтверджується розрахунками позивача наведеними у позовній заяві, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 392 грн. 99 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
Враховуючи наведене, на підставі ст.ст. 525, 526, 533, 612, 625, 629, 1058, 1060, 1074 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 88, 169, 179, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором банківського вкладу у розмірі 139 298 грн. 50 коп., судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1 392 грн. 99 коп., а разом 140 691 (сто сорок тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 50 коп.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасували, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ:
Последний раз редактировалось Андрей2013 19 апр, 2013, 4:13, всего редактировалось 1 раз.
|
Регистрация
Вход
Правила форума
Поиск
